Вітаємо, ти прийшов сюди, щоб ближче познайомитися зі споконвічними українськими традиціями та ще раз усвідомити, наскільки наша історія давня, а культура – різноманітна та яскрава. Сьогодні ми розповімо тобі про святкування Маланки – одного з найдавніших українських свят, яке корінням йде в язичництво, хоч і відзначається на день християнської преподобної Маланії. У ніч з Маланії на Василя наші предки святкували Новий рік. У святі переплелося багато традицій християнства та язичницькі обряди.
Знайомся з традиціями разом з AROMA KAVA
Загалом, це – театралізований новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин та фольклорних персонажів. Молодь ходить по хатах зі святковими піснями – Щедрівками, які також дуже різні у кожному регіоні. До того ж щедрівки часто адаптували під конкретного господаря, додаючи туди цікавинки або жарти. Костюми на Маланку роблять зазвичай власноруч, а готуються до свята за декілька місяців, роблячи маски та збираючи солому на костюм ведмедя.
Традиції святкування Щедрого вечора різняться від регіону до регіону, як і фольклорні персонажі. Незмінними залишаються Маланка та її наречений Василь, а також часто зустрічаються ведмеді, кінь, коза, циганка або ворожка. Усі персонажі дуже колоритні. До того ж є традиції того, як грати персонажів. Наприклад, журавель – це найвищий парубок на селі, а Маланка – вусата.
За легендою, доньку князя Місяця Маланку викрав лихий Змій та сховав у підземному царстві. Хоробрий Василь-богатир визволив Маланку та взяв її за дружину. Відтоді Василь та Маланка завжди разом та приходять на Щедрий вечір сповістити про свята. З ними ходять фольклорні персонажі та фантасмагоричні тварини. Деякі персонажі обов’язково присутні у кожному святковому карнавалі, як-от коза чи ведмідь, а деякі – опціональні.
Саме маланкування також має давній та сталий сюжет. Спершу молодь розігрувала “весілля”. Для цього дівчину перевдягали у Василя, а парубка – у Маланку. Після “одруження” пара йшла щедрувати усією великою компанією. Там вже вони розігрували невеликі вистави перед господарями, де кожен персонаж виконував роль. Наприклад, усі члени карнавалу “будили” козу, яка уособлює плодючість землі. Але святкування Маланки не обмежувалося лише щедруванням. Дівчата також ворожили, а хлопці бешкетували.
Маланка
Один із головних персонажів дійства. Маланка – донька князя Місяця, яку рятує від злого змія Василь-богатир. Маланкою обов’язково був вусатий молодий парубок, який вмів гарно пожартувати. Маланку одягали ошатно: з вінком або хусткою, інколи одягали коралі або інші прикраси, адже це – один із центральних персонажів.
Ведмідь
Ведмідь – один із персонажів, який ходить за Маланкою. Інколи він тягає за собою плуга або йде за ворожкою чи циганкою. Ведмедем бути дуже складно, адже обладунки часто робляться з сухого очерету та соломи, і можуть важити до 70 кг. Часто ведмідь має широкі пишно прикрашені крила.
Коза
Дослідники вважають, що коза прийшла в це свято ще з античності, адже тоді вона буда символом урожаю. В такій інтерпретації коза дійшла і до українського новорічного дійства. Козою був юнак, одягнений у вивернутий кожух. Є багато варіацій ролі кози. Десь персонаж дід убиває козу палицею, а потім тужить за нею та намагається оживити співами та танцями. Десь козу оживляє лікар, в деяких регіонах коза просто засинає, а всі інші члени карнавалу її будять. Зазвичай коза також бешкетувала та веселила гостей.
Журавель
Журавель також, скоріше за все, залишився з щедрівниками ще з язичницьких традицій. Зазвичай журавель – це найвищий парубок у селі, адже сам птах – високий та гордий. Журавель – один із тих, хто будить козу танцями та співами, частіше за все він вибиває в бубон.
Кінь
Кінь – характерний персонаж Східної Буковини, який також прийшов до святкового карнавалу з прадавніх часів. За часів давніх хліборобів кінь був найважливішою твариною в господарстві, адже допомагав саджати та перевозити хліб. Найцікавіше те, що кінь у маланкуванні може бути справжнім – щедрівники в деяких селах ведуть справжню тварину за карнавалом та навіть заводять до церкви.
Ворожка
Персонаж ворожки також сильно відрізняється від регіону до регіону. Інколи це циган, який намагається виманити в публіки щось корисне чи смачненьке. Інколи він водить ведмедя. Часто також це жінка-ворожка, або циганка, яка дає жартівливі передбачення та просить щось смачненьке в господарів хати.
